Тернопільський прокурор, який застрелив батька та мачуху, за чотири роки слідства ні дня не був у СІЗО

Чайка умисно застрелив рідного батька-міліціонера та його дружину – чи оборонявся? Майже через чотири роки після трагедії відповіді немає.

Першого квітня мине чотири роки від дня сімейної трагедії, яка сталася у родині правоохоронців Чайок, пише “РадіоТрек”.

Двох убитих поховали, а підозрюваний досі і не засуджений, і по суті не на свободі – він усе ще під судом, який затягнувся в часі.

Нагадаємо, 1 квітня 2017 року у приватному будинку у Дубні був тяжко поранений колишній начальник УМВС у Рівненській області 55-річний В’ячеслав Чайка, а його 43-річну дружину, адвокатесу Віту Шаблій, було убито. Жінка отримала два вогнепальні поранення – у шию та груди – і померла одразу.

Чайка отримав кілька вогнепальних поранень у живіт та в рот, зумів покликати на допомогу. На крик нагодилися сусіди, й пораненого у тяжкому стані доставили у лікарню.

Пораненого прооперували, й він розповів, що стріляв у нього та у його дружину його син від першого шлюбу Ігор Чайка, працівник прокуратури Тернопільської області.

Поранений Чайка встиг прокоментувати РТБ, що за «роки роботи у правоохоронних органах він не бачив такого жорстокого, нахабного вбивства – розстрілу працівником прокуратури, зокрема, його старшим сином, його сім’ї».

Більше вони ніколи не побачилися – тижнів за два В’ячеслав Чайка помер у лікарні.

29-річний Ігор Чайка через три дні після стрілянини сам з’явився у поліцію у супроводі адвоката і зізнався у скоєному.

Він перебував у стані глибокого шоку. Де був три дні – не пригадує. Що сталося того дня і чому, розповідав у поліції кілька годин.

В’ячеслав Чайка давно ворогував з колишньою дружиною та спільними з нею синами. Заступник керівника Нацполіції в Рівненській області Сергій Волков тоді розповідав, що вони кілька років не могли поділити будинок в Дубні, в якому й сталася трагедія.

Люди розповідали, що будинок звів батько колишньої дружини, матері Ігоря Чайки. Колись вони мешкали тут сім’єю, а коли розлучилися, почалася ворожнеча.

Чайка-старший не хотів поступатися своєю частиною майна, крім того, не визнавав за рідну дитину молодшого сина і після розлучення нібито відмовлявся платити на нього аліменти.

Жінка нібито навіть змушена була зробити аналіз ДНК, аби довести батьківство.

Зрештою, у тому будинку ніхто постійно не жив. Чайка-старший з Вітою Шаблій, з якою одружився років за три до смерті, та їхнім спільним сином жили в іншому місці, а сюди навідувалися кілька разів на місяць.

В’ячеслава Чайку та Віту Шаблій застрелили з пістолета, на місці правоохоронці знайшли 8 гільз.

Сергій Волков стверджував тоді, що Ігор Чайка зробив це свідомо, і до злочину готувався. Слідство наполягало на арешті й утриманні в СІЗО, однак підозрюваний не провів під вартою жодного дня, він досі перебуває під домашнім арештом.

Розслідування тривало пів року, й справа пішла в суд, де її й досі розглядають у закритому режимі, – про це просив підозрюваний, адже йдеться про непрості сімейні обставини.

Суд на це погодився. Допитав лише свідків обвинувачення, та й то не всіх, а потім головуючий суддя Кухарець подав у відставку. Поки призначили іншого суддю, минув час. Справу вирішили не починати спочатку, а продовжити розгляд.

А потім почалася пандемія, яка ще більш сповільнила судовий розгляд.

На одне із засідань прибув свідок захисту, але у нього наміряли підвищену температуру тіла, й до будівлі суду не впустили. Засідання у справі знову не відбулося.

Підозрюваного Ігоря Чайку суд ще не допитував, поки не досліджені усі докази та обставини. Він вніс заставу, яка піде на погашення цивільного позову за завдану шкоду потерпілому – синові убитих В’ячеслава Чайки та Віти Шаблій.

Тим часом Ігор Чайка, якого з прокуратури звільнили, мешкає у Дубні, у квартирі діда, і може бачитися з маленьким сином, який разом з матір’ю живе на Тернопіллі. У спірному будинку, в якому сталося убивство, тепер мешкає мати Ігоря Чайки.

Свою провину в умисному убивстві двох людей він не визнає. Казав, що захищав своє життя від батька та його дружини, і що це була самооборона.

Чи зможе він довести це в суді і як суд потрактує його аргументи – ще невідомо. Прямих свідків не було.

Злочин, за який йому загрожує від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, поки що не перекваліфіковано. Умовного терміну позбавлення волі за це бути не може. Наступне судове засідання у цій справі призначене на початок лютого.

Усі фото – з відкритих джерел

Источник