Дожилися. Жоден тернопільський спортсмен не візьме участі у літній Олімпіаді

Вперше з часів Незалежності у спортсменів нашої області немає жодної олімпійської ліцензії Токіо’2020+1.

Це було б смішно, якби не було так сумно. Область з понад десятьма спортивними школами, відомими на всю країну, з 40-мільйонною графою на «фізкультуру і спорт» лише в обласному бюджеті, зі спортивними традиціями, яким позаздрять деякі країни, не спромоглася підготувати бодай одного олімпійця. Чому так? Давайте розбиратися…

Історія

Тернопілля має багаті традиції у літніх видах олімпійського спорту. Наші школи греко-римської боротьби і веслування на байдарках і каное були одними кращих в Україні (а свого часу і Союзу). Майстри високого класу постійно з’являлися в легкій атлетці, плаванні, фехтуванні, спортивній гімнастиці та інших видах. Запрацювали потужні осередки у велоспорті (трек), вітрильному спорті і важкій атлетиці, зірковими спортивними кафедрами докладалися до олімпійської господарки і вузи.

Були часи (і ще не так давно), коли Тернопілля було представлене в олімпійській команді 5-6 спортсменами,а в різноманітні збірні країни з олімпійських видів входило понад два десятки наших атлетів.

Сьогодення

Та поступово спортсмени-ветерани на кшталт Олександра Волинця чи Віри Зозулі завершили кар’єру, а зміни їм не з’явилося. Вже минулу Олімпіаду «закрив», фактично, лише юний вітрильник Олександр Тугарєв, який виборов ліцензію в останній момент. Тепер олімпійській відбір в його виді став дуже жорстким, а ще наклалася пандемія, отож, шанси на участь Олександра у Токіо 2020 р. лише теоретичні.

Вибороти олімпійську ліцензію (не кажучи вже про нагороду) справді стало дуже важко. В Україні їх нині трохи більше 100. Не змогла здобути командну ліцензію жіноча збірна зі спортивної гімнастики з тернополянкою Анастасією Бачинською у складі, отож, на Олімпіаду від України має змогу поїхати лише одна гімнастка, й іменну ліцензію виборола партнерка Анастасії по команді Дарина Варинська.

Не витримала жорсткого відбору і чоловіча збірна України з велотреку (дистанційні види), майже половину якої складають тернополяни з лідером Віталієм Гринівим. У суперників є технічна перевага, а наші багато років тренуються в аварійному підвальному приміщенні на вул. Київській. Які вже тут нагороди?

Тернопільський тренер Володимир Павелко демонструє, в яких умовах тренуються “збірники” України.

І на тому перелік тернопільських претендентів на ліцензії різко обривається. Москальська приказка «раз, два і обчолся», на жаль,саме про нас…

Реалії

То ще добре, що бодай хтось залишився, бо спортсмени-тернополяни, не маючи нормальних умов для підготовки і виступів, прагнуть чимскоріше залишити «рідні пенати». Та ж Анастасія Бачинська вже з дитячих років живе і тренується в Києві, і лише завдяки переїзду змогла настільки ускладнити свої програми.

Анастасія Бачинська лише завдяки переїзду до столиці змогла настільки ускладнити свої програми.

А потім ми дивуємося, що чергова тернопільська «зірка» давно представляє інший регіон, як це було, наприклад, цьогоріч з Оленою Підгрушною, яка вже понад 5 років виступає від столиці. Ще раніше до Києва переїхала лідерка збірної з фехтування на шпагах Олена Кривицька, яка, до речі, єдина в своєму виді в нашій країні, виборола олімпійську ліцензію. У травні поїде боротися за ліцензією борець вільного стилю Тарас Маркович, але він також уже екс-тернополянин і представляє Київщину…

Тернопіль поступово став спортивною периферією, а на початку «нульових» у нас, наприклад, відбувався головний підготовчий збір олімпійської команди з веслування на байдарках і каное, вирішальні змагання за поїздку на Ігри в борців, готувалися до основних змагань юнацькі і юніорські збірні з легкої атлетики, і цей список можна продовжувати…

Тепер же ми забули, коли на теренах області проводили бодай вітчизняний чемпіонат з якогось олімпійського виду спорту. Навіть змагання юніорського рівня відбуваються «на дуже великі свята». Більшість спортивних об’єктів знищені або перебувають у жахливому стані, тікають перспективні тренери і спортсмени. Спорт давно втратив свою престижність. Чиновникам ж, складається враження, тепло і затишно в такій багнюці — нема результатів, нема і проблем…

Що робити?

Олімпіада в Токіо, очевидно, вже мине повз тернопільський спорт, але наступний олімпійський цикл буде коротшим — лише три роки. Отож, щоб уникнути сьогоднішньої ситуації часу не так багато. А тому необхідно терміново розробити кілька заходів, що сприятимуть підняттю рівня олімпійського спорту на території краю.

Найперше, потрібно створити реєстр збірників національних команд з олімпійських видів спорту, куди включити й перспективних спортсменів, які вже сьогодні демонструють високі результати у молодіжних і юнацьких збірних. Додаткове фінансування їх підготовки з підписанням відповідних контрактів дозволить втримати вдома бодай нашу еліту.

Друга важлива складова – спортивна інфраструктура. За такий короткий час, звісно, не реально довести до пуття всі головні спортивні об’єкти краю, але підготувати 3-4 арени до рівня бодай вітчизняних спортивних змагань можливість є.

Третій не менш важливий пункт — змагання. Без проведення яскравих спортивних змагань з залученням зірок (у тому числі й місцевих), з всебічною рекламою і перетворенням їх на захоплюючий перфоменс, підняти престижність занять спортом серед дітей неможливо.

А без гідної зміни нинішня олімпійська катастрофа стане нормою.

Источник