Учасниця «Голосу країни» з Бучача Ярина: «Проєкт не був моєю мрією, але це етап, який залишив свої висновки»

У період пандемії увага кожного українця була прикута до багатьох телевізійних шоу та проєктів.

Одним з наймасштабніших із них є «Голос країни», де сотні обдарованих людей своїм талантом прокладають шлях до великої сцени. Уродженка Бучача Ярина Гребеновська теж спробувала свої сили у шоу. Талановита жінка із нестандартним тембром голосу та манерою подачі прикувала до себе увагу тисяч українців, а жителі Тернопільщини з нетерпінням чекали її чергової появи на сцені. Зараз жінка живе та працює у столиці, у неї великі перспективи на майбутнє. Відверто про шоу та своє життя вона розповіла журналістам нашого видання.

«Голос країни» – це колосальний досвід»

– Ярино, розкажіть трішки про себе, адже пересічним жителям області Ви мало відомі.

– Народилась я у Бучачі. Про свою родину можу сказати, що це дуже творча когорта – музиканти, режисери, хореографи, дизайнери. Одним словом, творчі люди, тому я не могла обрати іншого шляху. З дитинства музика стала невід’ємною моєю частиною. Закінчила музичну школу по класу фортепіано. Приблизно з 13 років почала співати в рок-гуртах нашого міста. Відвідувала фестивалі, конкурси, концерти і розуміла, що це мені близьке. Після 11-го класу навчалася у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю режисер, актор і викладач фахових дисциплін. Після закінчення вишу виникло питання: залишатися в Рівному чи ні? Вирішила переїхати до Тернополя, де трохи працювала за фахом у Палаці культури «Березіль». Також працювала на тодішньому телеканалі «Smile TV». Далі зрозуміла, що концертів надто багато і я не можу поєднувати роботу. Вибір зробила на користь музики. Це те, від чого отримую насолоду, а також маю заробіток.

– З Вашої біографії стає зрозуміло, що Ви не мріяли бути юристом чи бухгалтером. Любов до музики була у крові.

– Відчуття, що музика була на першому плані, я мала підсвідомо. У мене не було чіткого бажання стати відомою співачкою. Так само я не прагнула освоїти якусь професію достеменно. Я просто робила те, що мені подобається і від чого отримую задоволення.

– Для Вас любов до музики переросла у спосіб заробітку. Відомо, що Ви професійно займаєтесь вокалом і маєте учнів.

– У той період, коли з’явилося багато концертів та замовлень, зрозуміла, що співом можна реально заробити на життя. Стосовно викладання вокалу, то посилено цим почала займатися після повернення з Китаю. Там ми були з кавер-гуртом майже три роки. І звідти власне приїхали з крихітною донечкою, їй було 10 місяців, коли ми повернулися. Маючи малу дитину, на сцену не було змоги виходити. Я змушена була змінити професію. Однак все моє нутро та душа належали музиці. Я не могла повністю вникати в робочий процес. Одного разу мій спів почула випадкова жінка. Вона почала говорити компліменти і переконувала, що моє місце серед музики. Мої вагання щодо роботи підкріпилися, і я покинула своє тодішнє місце роботи та повністю зайнялася музикою. Так і з’явилися учні.

– Як виникла ідея спробувати свої сили у шоу «Голос країни»?

– Тут варто сказати, що раніше до такого роду проєктів я ставилася скептично. Але зараз зрозуміла, що це колосальний досвід і можна винести багато корисних висновків, а також побачити себе з іншої сторони. Взяти участь у проєкті мене дуже довго вмовляли рідні, друзі, хресна Люда, яка зараз в Італії. Усі ці думки не тиснули на мене, а додавали певного азарту. І я таки кинула виклик собі.

– Як обирали пісню, можливо, була якась особлива підготовка?

– Умови проєкту такі: спочатку ви надсилаєте онлайн-версії композицій. Згодом, якщо ви сподобалися, вам телефонують і кажуть, яку композицію з обраних слід співати на прослуховуванні наосліп. У моєму випадку було кілька улюблених пісень, я надіслала їх, і за два місяці мені зателефонували, повідомили, що я підходжу. Що сказати про особливу підготовку? Напевне, тут йдеться про те, щоби співати так, як відчуваєш і як тобі «вібрує» усередині.

«Глядача потрібно зацікавити і втримати»

– Вашим тренером стала Надя Дорофеєва, можливо, Ви би хотіли бачити когось іншого своїм наставником?

– Ми з вами говоримо відверто, тому насмілюся сказати, що не надаю переваги жодному із тренерів. Вони всі музиканти, всі творчі та класні. Як я вже сказала, це досвід, з якого багато винесла для себе. Дорофеєва надзвичайно гнучка, музична й енергійна жінка. Вона дуже добра, і мені здається, якби я звернулася до неї по допомогу, будучи вже не в проєкті, вона б не відмовила. Тому думаю, що тут якісь слова зайві.

– Відомо, що свою прихильність Вам дарував улюбленець багатьох жінок України Олег Винник.

– Ви знаєте, я чула багато про цього чоловіка. Ви й самі знаєте, що хтось від нього шаленіє, а хтось не сприймає. Але це професіонал, хто б що не говорив, людина досягла поставленої мети, і на тих, хто вставляє палки в колеса, він не дивиться. Стосовно прихильності (сміється, – авт.), то це одна згадка про нього за всю історію мого перебування на шоу. Це було після «Бат live», коли я не пройшла далі. Олег Винник підійшов до мене і сказав тихенько, що я дуже професійна і щоб розуміла, що це шоу. Я це розумію, але, напевне, він дуже хотів сказати це тет-а-тет (сміється, – авт.). Навіть тут він показав себе як професіонал і чоловік, бо він знає, що для співака не пройти поставленої межі інколи буває дуже болісно.

– Як це бути за лаштунками такого популярного шоу, чи справді все полито інтригами?

– Це грандіозне шоу, і його вогонь потрібно підтримувати. Із режисерської точки зору скажу, що працює величезна команда, яка чітко виконує свою роботу. Глядача потрібно зацікавити і втримати. Проте тут є своє «але». Коли я потрапила за лаштунки, подружилася з багатьма учасниками, то була навіть здивована, що атмосфера на майданчику і поза ним є спокійною, я би навіть сказала, що теплою та дружньою. Помітила, що режисери озвучують реальні історії життя, не надумані чи перекривлені, тому стосовно інтриг усе не так, як уявляють собі люди.

«Коли в мене запитують, чи повернуся я на проєкт ще раз, то кажу, що не планую таких речей»

– Але ж все-таки привідкрийте завісу проєкту, чи справді прослуховування наосліп проводиться навмання?

– Сценарій є. Але швидше за все він, як каркас. Тобто прописаний час, учасники, зйомка, фотосесія. Реакції, події, слова, вирази обличчя і вибір суддівський не прописані. Це все по-справжньому. Прослуховування справді відбувається всліпу. Тому тут усе залежить від вашого виконання та подачі. Чесно скажу, що ми самі були шоковані інколи реакцією суддів, їхнім аналізом. Це шоу, всі про це знають. Команда працює, щоби подати його якнайсмачніше для глядача, але судді – не роботи, вони мають свою думку й обирають так, як бажають, а не так, як прописано.

– Кого із суддів Ви бачили найчастіше, як поводяться зірки в житті, без гриму?

– Звісно, з нами найчастіше була Надя Дорофеєва, вона вирішувала всі питання і давала настанови. Мала змогу поспілкуватися трішки з Винником і Тіною Кароль. Кажуть, що вона зверхня жінка. Я думаю, що це образ, який вона несе з собою. Тіна досягла багато, і було б дуже дивно, якби вона була приземленою і дарувала всім посмішки, хоча не відомо, що за ними приховувалось би. Мені її образ цілком зрозумілий, і в середовищі, в якому вона перебуває, по-іншому не можна. Надя – це позитивна молода жінка, для якої немає проблем, котрих не можна вирішити. Вони всі такі самі люди, як і ми з вами. Так як і до кожного варто знайти свій підхід, свій ключик.

– Ви не пройшли далі у «Голосі країни», але досі у соціальній мережі за Вами слідкують тисячі людей, розпитують у Вас про проєкт. Що відчували, коли з Вами попрощалися?

– Насправді безмежно вдячна кожному, хто мене підтримував, хто в мене щось запитував, радів чи висловлював певні свої емоції, це дуже цінно. Як тільки зійшла зі сцени, була переповнена емоціями, вони не були погані, швидше сумні. Я не сприймаю це як поразку, це певний етап мого життя. Можу сказати, що це трамплін до чогось великого, значного.

– Проєкт «Голос країни» був Вашою мрією, які плани на майбутнє?

– Проєкт не був моєю мрією. І направду ставало сумно, коли шоу покидали ті, хто горів ним, хто всіма силами чіплявся за будь-яку можливість. Я задовольнила свою цікавість, адже зрозуміла весь творчий процес. Коли в мене запитують, чи повернуся я на проєкт ще раз, то кажу, що не планую таких речей. Якщо захочу, то, можливо, і повернуся. Найбільше, чого я хочу, щоби закінчилась пандемія, відновилися концерти і музиканти почувалися вільно.

– У Вас є маленька донечка, чи піде вона кроками талановитої матусі?

– Елла співає, але швидше за все вона копіює маму. Я не нав’язую їй свого життя, бо вона – це вже зовсім інша історія. Ми не вчимося чогось спеціально. Все відбувається у формі гри, але на свій вік вона вже багато вміє. Вона бачила, як маму показують по телевізорі, я попередньо їй розповідала про це, і донечка всіма своїми силами за мене вболівала та раділа, коли про неї знімали історію.

Джерело: Тижневик “Номер один”

Источник