Заробітчанка розповіла про свою роботу у Польщі на квіткових плантаціях

Яка жінка не мріяла отримати великий букет троянд? Це гарно, це романтично, це просто неймовірно. Однак мало хто замислюється над тим, як ті квіти вирощують, збирають та формують з них красиві букети.

– Це мій перший виїзд на заробітки до Польщі, – розповідає Катя. – Думала поїду на яблука, чи на полуницю, а відправили на троянди аж під Німеччину.

– Не страшно було їхати?

– Чесно, навіть не знаю. Вроді й страшно, бо нікого там не знала, але володію польською, то хоч не боялася, що не розумітиму їх. А взагалі поїхала з нудьги. Вдома закінчила коледж, вчилася на фармацевта. В моєму рідному Чорткові роботи немає за спеціальністю, хіба що йти на ринок та продавати – і в жару, і в холод, і у вітер – та за будь-якої погоди весь день сидіти там всього за три тисячі гривень. То вже краще весь день працювати на заробітках й мати більше.

– Як відбувалося «оформлення» роботи й поїздки?

– Через знайомих знайшла номер людини, яка тим займається. Вже за кілька днів зустрілася з тим хлопцем. Думала, що мене відправлять на полуницю, чи щось в тому роді, але сказали, що є лише на квіти. Було трохи дивно, адже я й гадки не мала, що там треба робити і як. Проте все ж погодилася, а через тиждень поїхала.

– До чого було найважче звикнути?

– Напевне, до режиму роботи й того, що з тобою в кімнаті живе людини 3-4, не менше. Я єдина в сім’ї дитина, яку батьки балували. В мене своя окрема кімната, вдома я робила що хотіла й коли, навіть могла спати до обіду. А тут не так.

Перший тиждень для мене взагалі видався пеклом. Вставати треба зранку о шостій, а через півгодини вже треба бути на плантаціях. Робота складна й дуже клопітка. Це тобі не рвати ягоди.

Також требу було навчитися ховати цінні речі так, аби їх не знайшли. Звісно ж, це поняття відносне, адже хто схоче, то знайде і так, а тим паче в кімнаті, в якій живе кілька людей… У нас був випадок, коли в дівчини з сусідньої кімнати вкрали золоту каблучку, яку вона залишала, коли йшла до роботи.

Пани до того віднеслися серйозно – зробили обшук у всіх. Як виявилося, прикрасу вкрала сусідка. В поліцію дівчину не здали, проте вигнали з роботи й сказали про її вчинок тому, хто нас привіз. Як потім виявилося, у перевізників є своя «база», в якій її внесли у чорний список і заборонили везти на заробітки в подальшому.

– Чому її не здали в поліцію?

– Я точно не знаю, але керівник казав, що то більше тяганини для панів. До того ж, їм би заборонили брати на роботу іноземців, чи щось на кшталт того – я достеменно не зрозуміла.

– У чому полягає твоя робота?

– На квіткових плантаціях працівників ділять на групки по кілька людей, кожна з яких відповідає за певну роботу. Наприклад, я працювала у групі, яка слідкує за відбором та фасуванням квітів. Тобто ми повинні вже зрізані троянди розкладати на декілька груп – за ростом (високі, середні, низькі), за кольором, але це лише тоді, коли був збій і могли змішувати тони, за відкритістю пуп’янка (повноцінні відкриті троянди, або напівсформовані ще у стані пуп’янків). До речі, саме квіти у пуп’янку коштують найдорожче.

Є люди, які слідкують за поливом та удобренням квітів, за їх «збиранням», за виведенням нових сортів тощо. Останні мають окрему лабораторію та працюють лише за наявності відповідної освіти.

– Куди ці квіти потім дівають?

– Значну частину везуть до Німеччини. Там одна квітка (залежно від виду, висоти, кольору тощо) може коштувати до 10-15 євро. А якщо їх оформити у красивий букет – то й більше сотні може вартувати. Все інше розвозять по найближчих містах. Також пани мають кілька магазинів, які не лише продають квіти, а й створюють власні композиції.

– Яка оплата за таку клопітку роботу?

– Коли як. В сезон я заробляла інколи й по тисячі злотих на тиждень. Але то було лише декілька раз. Зараз маю до тисячі злотих. Ті, хто тут довше працює каже, що найвигідніше на зимові світа – Новий рік, Різдво, Всіх святих. Тоді й розвіз більший та й попит теж. Минулого року моя колега за один тиждень мала майже три тисячі, а потім пішло на спад.

Найбільше, не залежно від того, сезон чи ні, мають ті, хто працюють в лабораторії. Точної суми ніхто не знає, проте кажуть, що вони отримують не менш ніж 10 тисяч злотих на місяць.

Тут добре тим, що квіти вирощують в спеціальних будівлях-теплицях круглий рік. Єдиний недолік – не завжди є великий попит.

Воно то круто стільки отримувати, але працювати тут треба дуже важко. З квітами треба поводитися надзвичайно обережно, бо як зіпсуєш хоча б одну, а особливо з дорогих сортів, – штраф. Я в перший тиждень роботи ледь не весь заробіток віддала на оплату штрафу – було дуже образливо.

– А як справи з розвагами та вихідними?

– Кожен працівник має право на один вихідний день в тиждень, який не оплачується (там зарплату видають від виробітку). Але мало хто відпочиває, бо хоче заробити якомога більше. А розваги? Шопінг, дискотеки й бари – от і все. І то сил на це майже не залишається.

– Плануєш їхати туди ще раз?

– Так. Якраз хочу потрапити туди на зимові свята і перевірити, чи дійсно можна стільки заробити, чи ні.

Христина СЛОТА, “Терноград”

Источник