Теребовлянський боксер Віктор Петров: “Насправді це круто, коли в твоєму куті сидить близька людина”

25-річний тернополянин Віктор Петров є майстром спорту міжнародного класу. Свої найперші успіхи у боксі він почав робити ще у зовсім юному віці.

Петров – триразовий чемпіон Європи серед юніорів, срібний призер чемпіонату світу серед молоді 2014 року, а згодом володар Кубка України та бронзовий медаліст Європейських ігор 2015 в Баку. Він знає смак перемоги!

У вересні цього року в Одесі Віктор підтвердив звання одного з лідерів Національної збірної України, ставши чемпіоном нашої держави. Будучи мотивованим як ніколи, боксер у складі збірної вирушив на Чемпіонат світу. Втім, на світовій першості для українця не все склалося так, як він сподівався. Після перемоги над Євгенієм Коолєм з Росії в стартовому поєдинку мундіалю, Петров в 1/8 фіналу поступився представнику Бразилії Вандерсону Олівейрі. Про значимі моменти боксерської кар`єри та про свої найближчі плани боксер розповів прес-службі ФБУ.

– Що відрізняє бокс від інших видів спорту?

– Бокс – це особливий вид спорту. Краще боксу може бути тільки бокс.

– Як давно займаєтесь та з чого все починалося?

– Боксом займаюся близько 20 років. Коли був маленьким, багато часу проводив у спортзалі, де мій батько Віктор Петров проводив тренування. Спочатку я лише спостерігав за процесом, а згодом і сам виявив бажання тренуватися. З п’яти років батько почав займатися зі мною.

– Що головне – талант чи праця?

– 99% результату залежить від працьовитості і лише 1% – від таланту. Для мене бокс – це спорт, в якому потрібна щоденна праця і наполегливість! Лише так можливо досягнути результату.

– Ваш переломний момент у кар‘єрі? Після чого зрозуміли, що бокс – це ваше?

– У мене ніколи не виникало думки, що бокс – це не моє. З раннього дитинства займаюся цією справою і завжди знав, що це моє.

– Хто ваш тренер? Розкажіть, як працюється під його керівництвом.

– Моїм наставником досі залишається мій батько, заслужений тренер України Віктор Петров. Він завжди мене підтримує і готує до кожного поєдинку. Я дуже вдячний йому за працю, яку він вкладає в мене!

У моєму житті батько відіграє надзвичайно важливу роль. В першу чергу – саме як батько, а потім вже як тренер. Так склалося, що ми все життя пов’язані спільною роботою і спільною метою. І насправді це круто, коли в твоєму куті завжди сидить близька людина. Мені це додає впевненості і ще більше мотивації.

– Мама підтримує ваше захоплення боксом?

– Так, вона завжди радіє моїм досягненням, підтримує мене, вболіває та стежить за моїми поєдинками.

– У кожного спортсмена є своя мета, своя мрія. Яка ваша мета?

– Моя ціль – стати олімпійським чемпіоном!

– Як готувалися до Чемпіонату світу у Сербії?

– Проходив повну підготовку зі збірною України. Ставив перед собою ціль дійти до медалі. Не вийшло, бо це бокс, і в ньому не завжди стається так, як ми плануємо.

– Які плани після світової першості?

– Відпочити та відновити свій організм, адже багато сил було витрачено в попередні дні і тижні.

Источник