Спадок – випробування на людяність, родинність, й далеко не кожна сім’я гідно долає це випробування. Спадкодавець лише переступив у засвіти, а між родичами уже косі погляди, жонглювання їдкими фразами. Згодом це може перерости у багаторічну ворожнечу, яка супроводжується кримінальними провадженнями, судовою тяганиною. На жаль, така реальність…
Кажуть, у містах спадкоємці навіть уже балкони ділять у квартирах, пише газета “Свобода“.
Не знав син про смерть батька
Сергій зіткнувся із підступністю найрідніших – брата та сестри. Від уже 25 років на заробітках у Великобританії, тож за українськими мірками належить до заможного класу. Розповідає, що ніколи не забував про рідних й завжди передавав гроші і пакунки, а надто якщо хтось цього гостро потребував – через хворобу чи, наприклад, треба було оплатити дитині науку у виші. Мати померла давно. У приватному будинку, що у Тернополі, залишилися проживати батько і сестра зі своєю сім’єю. А брат пішов за зятя.
Останнім часом батько хворів. У 75 років у нього діагностували злоякісну пухлину. Як згодом розкажуть сусіди, рак дуже важко і довго мучив його. Втім, ні сестра, ні брат не розповідали йому цього – казали лише, що батько потребує дороговартісного лікування, що є надія на одужання. Сергій пересилав кошти.
Минали місяці, додзвонитися до рідних було дедалі важче – то трубку не брали, то нарікали, що нічого не чути, й обривали розмову. Ковід позакривав кордони, й приїхати додому було неможливо. Дочекавшись карантинного послаблення, Сергій таки приїхав в Україну. Він був ошелешений, дізнавшись, що батька уже немає серед живих. Чому йому не повідомили? Сестра і брат непереконливо виправдовувалися – нібито не хотіли засмучувати. Спочатку він не здогадувався, що ними керували меркантильні плани – вступити у спадщину (йшлося про двоповерховий приватний будинок у центрі Тернополя), а його обділити. Гірка правда спливла під час сварки – сестра зопалу не стримала емоцій і виклала: вони з братом сподівалися, що Сергій дізнається про смерть батька, коли мине півроку, тому він не встигне звернутися до нотаріуса, а відтак, не зможе претендувати на третину будинку.
Зайве говорити, що коїлося у душі Сергія – він не міг простити рідних за те, що не дали можливості попрощатися з батьком, за те, що фактично зреклися його заради спадку.
«Мені не потрібен цей будинок, бо після смерті батька уже ніхто і ніщо не тримає мене тут. Спочатку хотів покарати сестру і брата – їм на зло успадкувати свою частину будинку… Навіть радився з юристами, ті запевняли, що справа виграшна, достатньо звернутися до нотаріуса із заявою – пів року від смерті батька ще не минуло. Але, дякувати Богу, я охолов і не зруйнував їхні плани», – з гіркотою у голосі розповів чоловік.
Зараз він уже в туманному Альбіоні, де у нього сім’я, невелика квартира у передмісті Лондона. Родинні фото заховав подалі, бо на усіх світлинах він або з братом, або із сестрою. А уже немає родини…
Читайте также
Последние новости