На Тернопільщині сімейна пара вдруге взяла шлюб після 50 років спільного життя на святкуванні золотого весілля.
У місті Теребовля подружжя Ольги та Ореста Сидораків відсвяткували 50 років спільного сімйеного життя та вирішили ще раз побратися у церкві.
У теребовлянському храмі Рівноапостольного Князя Володимира священник Володимир Якубишин шлюбував немолоду вже пару. Були і золоті обручки, і весільний букет, і дружба з дружкою. Як і колись, 50 літ тому, тільки тепер цю місію із задоволенням виконали поважні друзі-теребовлянці Роман Шкварок і Марта Гнатишин.
«Обережний у слові, виважений в ділі, щедрий в любові до кожного, мій татко прожив 50 років у вірній любові з моєю мамою, – писала у ті дні їхня дочка Світлана, яка і організувала своїм батькам незабутнє свято. – Живіть мені в здоров’ї з мамою у парі ще довгі роки! Пишаюся, захоплююся, подивовуюся, люблю щодня!». А їхнє спільне життя почалося із…”.
Подружжя познайомилося ще у студентські роки.
Орест повернувся з армії і продовжив навчання у Кременецькому педагогічному інституті на четвертому курсі. Екстерном здав екзамени. Йому запропонували навчатися в одній із трьох груп. Побував у двох, а, зайшовши на практичне заняття у третю, сів за парту… та й так там і залишився. Бо біля дошки у той час стояла вона, усміхнена Оля з довгим світлорусим волоссям. Подумки сказав собі тоді Орест:«Моя буде!». Це було кохання з першого погляду і на все життя! Як зараз пам’ятають день 27 грудня 1967 року. Їхнє перше побачення. Культпохід у кіно, знайдений годинник.
Після закінчення інституту поїхала Оля до мами на Чернігівщину працювати у школу. А Орест потрапив у Теребовлю. Листувались. Зустрілись згодом на весіллі в однокурсників. Там і вирішили одружитись. Весілля призначили на 14 травня. У той час Орест проходив службу на офіцерських курсах, тож заяву на одруження наречений переслав… поштою. А весілля відбулось на подвір’ї школи, в якій вчителювали Олині батьки: тато – математик, мама – філолог. «Так поєднався схід і захід», – любила повторювати Ольга Петрівна.
Олина мама виростила трьох доньок, а Орестова – трьох синів. Тож Олю любила, як рідну. Бувало, наловить Орест риби, знає, що нею люблять ласувати і дружина, і мама. Оля не їсть, мамі залишає, мама не їсть Олі залишає. І так до тих пір, поки ту рибу кіт не з’їсть. Вже й батьки Орестові на вічному спочинку, але згадують їх зі сльозами на очах. А Ольга Петрівна вдячна своїй свекрусі за уроки життя, за добрі настанови і материнські поради, які пам’ятає дотепер.
У далекому 1969 році розпочала Ольга Петрівна свій перший навчальний рік у Теребовлянській школі-інтернаті для слабозорих дітей, Орест Степанович – роком пізніше. Жили спочатку на квартирі у чужих людей, потім у кімнатці при інтернаті, переробленій зі складського приміщення. Їсти варили на керогазі.
Це вже пізніше отримали квартиру у місті у старому будинку, де живуть і до цього часу. Бувало, нелегко: мізерні зарплати, постійні борги. Але, якщо в сім’ї панують повага, любов, взаєморозуміння, усе можна пережити, усе перетерпіти. Навіть у скрутні часи купували книги.
І зараз у подружжя Сидораків така бібліотека, що можна позаздрити. Нею користувалася чи не уся гімназія. У ті роки непоцінованої вчительської праці, які і згадувати не хочеться, виживали, як могли. І кізочку тримали, і кури, і поросятко. А Орест Степанович навіть пасікою займався. Не усі розуміли їх. Але їхні діти досхочу ласували і свіжим молочком, і медом. І не тільки їхні, а ще й племінники, які з’їжджалися до них на літо, а дехто навіть залишався тут навчатися. Так що доводилося Сидоракам працювати вчителями-вихователями практично без канікул.
Удвох виростили сина Івана і доньку Світлану, четверо онучат випурхнуло у світ з родинного гніздечка, написала журналістка Наталя Бойчук для теребовлянської газети “Воля”.
The post На Тернопільщині сімейна пара вдруге взяла шлюб після 50 років спільного життя (ФОТО) first appeared on Новини Тернополя та області - Галас.
Читайте также
Последние новости