Зіновій Дольний: «Птахівництво — це не просто наш приватний бізнес, а суттєва підтримка громад»

Зіновія Дольного добре знають не тільки на Зборівщині, де знаходиться його птахівниче господарство, а й по всій Тернопільщині і на Львівщині. ТОВ «Агропродсервіс Вест», яке він очолює сім років, — одне з найпотужніших у Західній Україні. Товариство має три птахівничі ферми: у селі Гарбузів на Зборівщині та в селах Велика Вільшаниця і Бортків Золочівського району Львівської області. 275 тисяч курей-бройлерів і 36 тисяч індиків — така нині кількість птиці на їхніх фермах. Щоб об’їхати всю господарку, Зіновію Богдановичу доводиться щоразу долати до 200 кілометрів. Товариство дбає за інфраструктуру та соціальну сферу сіл, де має ферми і обробляє землі, сплачує податки до місцевого бюджету, чим підтримує громади.

Агроном, насіннєвод, овочівник
Народився Зіновій Богданович у селі Дубівці Тернопільського району, мешкає в Гаях Шевченківських, що неподалік обласного центру. Закінчив Бучацький радгосп-технікум, Львівський державний аграрний університет. Працював агрономом, агрономом-насіннєводом у різних підприємствах, зокрема, в державному кооперативному виробничому об’єднанні «Насіння Тернопільщини». Очолював приватне підприємство «Тернопільнасіння». Нині — директор ТОВ «Агропродсервіс Вест», депутат Зборівської ОТГ.
— У моїх батьків в Дубівцях була господарка, городи, корови, свині, кури, індики — як у всіх людей, — усміхається Зіновій Богданович, — тому все це мені близьке з дитинства. Ще в юному віці я вирішив стати агрономом. Батько мого однокласника був керівником овочевої бригади, тож ми часто ходили на поле, іноді щось допомагали. Люблю працю на землі, особливо, коли бачу результат. Після закінчення восьмирічки я пішов навчатися на агронома у Бучацький радгосп-технікум. Там познайомився з майбутньою дружиною Ольгою, яка здобувала фах зоотехніка. Закінчивши технікум, повернувся в Дубівці й влаштувався на роботу в місцевий колгосп, але невдовзі мене призвали до армії. Відслужив, повернувся додому, далі працював агрономом по захисту рослин у селі, робив аналіз ґрунтів, керував овочевою бригадою. Майбутня дружина чекала мене з армії і ми відразу одружилися. Родом Ольга із Заліщицького помідорового краю, тож якийсь час ми мали у батьків дружини, а згодом і в Дубівцях, теплиці з овочами. Щоб удосконалюватися в агрономії, я вдень працював, а ввечері сідав за книжки. Вищу освіту здобув у Львівському державному аграрному інституті.

Єдині в Західній Україні виробляли якісне насіння
Досвід і знання дали Зіновію Дольному поштовх до започаткування власної справи. А ще спонукала ситуація, коли наприкінці 90-их років державні господарства почали занепадати. Зіновій Богданович відкрив з однодумцями в Івачеві Долішньому приватне підприємство «Тернопільнасіння».
— Працюючи агрономом-насіннєводом в Управлінні сільського господарства Тернопільської РДА, а згодом головним агрономом у кооперативному об’єднанні «Насіння Тернопільщини», я бачив, що державна галузь занепадає, що потрібно створювати щось своє, заробляти, — розповідає підприємець. — З кількома однодумцями ми вирішили розпочати свій бізнес. Створили підприємство «Тернопільнасіння», яке я очолив. Взяли ділянку землі і приміщення в Івачеві Долішньому, купили обладнання. За часів колгоспів по області були станції, що виробляли насіння трав. Коли почала занепадати тваринницька галузь, зникла потреба в кормах, розвалилися станції. Проте насіння було необхідне населенню. Ми розуміли, що хтось має заповнити цю нішу, тому почали працювати в тому напрямку. Дуже швидко нам вдалося досягти результату! На той час ми єдині в Західній Україні пропонували якісне насіння суміші трав для пасовищ, сінокосів, кормових культур. Це була гарна справа, але з часом я все частіше почав задумуватися про створення якогось виробництва. Доля звела мене з аграрієм Іваном Чайківським. До того ми тісно спілкувалися не один рік, добре знали один одного. Якось вирішили розпочати спільний бізнес — птахівництво. Аграрій придбав ферми у селі Гарбузів на Зборівщині і запропонував мені стати директором і співвласником фірми. Мене це зацікавило, хоча я тоді був далекий від птахівництва. Довго не зволікали — 1 квітня 2013-го заснували «Агропродсервіс-Вест». Це не був жарт (сміється, — авт.), просто почали з першого числа найближчого місяця. На початках було важко, довелося посидіти в інтернеті, повчитися в інших господарствах. Трохи набив ґуль (усміхається, — авт.), але це корисний досвід. Птиця потребує максимально догляду, адже будь-яка хвороба або відхилення від технології можуть призвести до поганих наслідків.

Найпотужніше птахівниче господарство на Тернопільщині
У 2014-ому ТОВ «Агропродсервіс Вест» придбало тваринницький комплекс у селі Велика Вільшаниця, а в 2016-ому — у Борткові Золочівського району. Це дозволило розширити потужності вирощування поголів’я птиці.
— У Гарбузові ми відразу взяли на роботу ветлікаря, 15 операторів, електрика, інженера, — згадує пан Дольний. — Для обслуговування птахівничої ферми нам потрібні були землі, щоб вирощувати культури. У Гарбузові пустували ділянки, які господарства мали в оренді, але насправді не обробляли роками. Це були занедбані землі з самосівами. Ми уклали угоди з людьми, розкорчували ліс, розорали. Наразі маємо 1700 га на Зборівщині та Львівщині, окультурили 500 га занедбаної землі. Хоч у нас піщані ґрунти, є навіть карбонатні, але отримуємо врожаї як на чорноземах.
Зборівщина межує із Золочівським районом, ми купили там приміщення на аукціоні. Взялися розширювати господарку. Маємо нині гарний машинно-тракторний парк. У Гарбузові вирощуємо курей, у Великій Вільшаниці і Борткові — індиків та курей. Реалізуємо птицю на внутрішньому ринку — у нас закуповують підприємства з різних областей України. Наше господарство нині найпотужніше на Тернопільщині з відгодівлі птиці, відоме в усій Західній Україні. Секрет успіху — праця і бажання вдосконалюватися. Були, звісно, й важкі періоди, скажімо, у 2014-ому році стався обвал на ринку птиці, довелося законсервувати виробництво птиці. «Погоду» на ринку передусім роблять великі виробники, які спрямовані не лише на внутрішній ринок, а й на експорт. Ще ситуація залежить від добробуту споживачів. На щастя, ми тоді вижили завдяки надійному партнеру — «Агропродсервісу». Цьогоріч зазнали збитків через коронавірус. Загалом у нашому господарстві працюють понад 80 місцевих мешканців. Зборівська громада отримує податки від нашої діяльності. Крім того, допомагаємо селам вирішувати їхні проблеми. Як щось потрібно, старости передусім ідуть до нас. Підтримуємо церкви, школи, геріатричне відділення в Перепельниках. Даємо безкоштовно курятину. У 2013-ому, коли я вперше хотів побачити приміщення в Гарбузові, три (!) тижні не міг заїхати туди, бо дорога до села була заметена. Тепер взимку дорога завжди розчищена — ми передусім придбали очисну техніку. Разом зі мною на підприємстві працює мій зять Руслан Мазур. Я його прийняв колись на роботу — так він став частинкою не тільки колективу, а нашої сім’ї (сміється, — авт.). Руслан обіймає посаду заступника директора. Усі питання щодо ремонту техніки, реалізації птиці — на ньому. До слова, Руслан — професійний футболіст, грав у «Ниві». Моя дружина Ольга працювала лаборантом насіннєвої інспекції, зараз дбає про домашній затишок. Донька Ірина — ландшафтний дизайнер. Найбільша моя радість — 5-річний онучок Святославчик. Разом ми — команда, яка вірить у майбутнє!

Источник