Вибори розділили і радикалізували українців. Чи є дорога назад?

Країна б’ється в істериці – у віртуальному бою зійшлися прихильники Петра Порошенка і Володимира Зеленського, наповнюючи інформпростір гнівом і негативом.

Загострення пристрастей
За рівнем пристрастей нинішня кампанія переплюнула всі попередні, тому що масове проникнення соцмереж породило у людей ілюзію всемогутності і потребу всекоментування, пише журнал НВ.
Уже два тижні поспіль прихильники обох кандидатів люто сперечаються і лаються на віртуальних майданчиках і поширюють найбільш знущальні чутки і картинки, присвячені опонентам.
“Що мене дуже здивувало під час цих виборів – це кількість ненависті”, – розповідає волонтер Юрій Кубрушко. Його самого в основному оточують люди, які разом були на Майдані, підтримували одне одного у складні дні, потім займалися волонтерством, їздили на передову з вантажами. Вони завжди були готові за першим покликом кинути все і приїхати на допомогу.

Коли людині страшно, їй потрібно шукати винних
Але через нинішні вибори багато товаришів Кубрушка перестали між собою спілкуватися. “При тому, що у цих людей, безсумнівно, єдине бачення України, як вільної європейської країни”, – із сумом наголошує волонтер.
У нестабільних країнах люди легко втягуються в такого роду напружені дискусії, пояснює психолог Іда Антонян. У суспільства немає впевненості у завтрашньому дні, через що з’являється високий рівень тривожності.
В українців, які мають прямо біля воріт реальних ворогів – сепаратистів і росіян, цей рівень і без того високий. А в період гострих політичних ситуацій він стає ще вищим. “Коли людині страшно, їй потрібно шукати винних”, – пояснює Антонян.

Роль соцмереж
Найчастіше взаємна агресія залишається всередині соцмереж. І це не випадково. Олександр Смирнов, креативний директор і партнер агентства Tabasco, нинішній стрес через вибори пояснює природою соцмереж, які нині відіграють у суспільстві величезну роль.
Раніше люди, за його словами, отримували інформацію по радіо і ТБ і потім обговорювали її між собою в особистому спілкуванні. Соцмережі ж не просто прискорили обмін новинами, а й відкрили доступ до їх джерел. Тепер будь-яка людина може зайти на особисту сторінку політика або журналіста і написати там все, що думає з того чи іншого питання. “Це створює ілюзію всемогутності і потребу всекоментування”, – розповідає Смирнов.
Така ілюзія піднімає градус напруженості в суспільстві: зростає кількість інформації, коментарів і дискусій. “Якщо раніше ти підтримував 5-10 дискусій і втомлювався, то зараз можеш вести паралельно 100 діалогів”, – пояснює Смирнов. Плюс у людей з’явився високий рівень залученості у процеси за рахунок все тієї ж віртуальної близькості до кого завгодно.

Життя після виборів
Кризові ситуації – а вибори в Україні до таких безумовно належать – загострюють, за словами психолога Володимира Миколенка, негативні емоції. А саме ті, які накопичилися у людини за довгі роки життя. Їх-то люди і вихлюпують одне на одного, не маючи іншого громовідводу.
Антонян уточнює: чим вище травмованість кожного окремого громадянина, чим вище рівень особистих розчарувань, невдач і дискомфорту, тим легше така людина втягується в агресивні суперечки.
Після 21 квітня, коли відбудеться другий тур виборів, життя все одно продовжиться. Україна багато разів проходила через подібні політичні загострення. І хоча кожного разу лунали гучні вигуки “ми всі помремо”, нагадує Миколенко, все обходилося.
У нинішній гіперактивності виборців є зворотний бік: різкий сплеск емоцій і розчарування – це прямий шлях до депресії, наголошує Антонян. Після того як у країні з’явиться новий президент, частина людей, які були сильно залучені в дискусії і засмутилися у підсумку, зіткнеться з неминучим занепадом сил.
У такій ситуації реальну допомогу надасть не пристрасно підтримуваний, але далекий політик, а близькі люди. І якщо в запалі передвиборчих пристрастей людина втратить з ними контакт, то у підсумку зі своїми проблемами і невдоволенням вона опиниться один на один. Завдавши психологічної травми собі, вона перенесе весь накопичений негатив на наступні вибори.

Источник