Тернопільська стиліст-шоппер Ольга Вінницька розповіла, чому в дитинстві називала себе Васильком

Відома імідж-консультант і стиліст-шоппер Тернополя Ольга Вінницька поділилася спогадами про дитинство у себе на сторінці у Facebook.

ОЛьга Вінницька

-Те, що в мене є почуття гумору, я естет, блондинка, працюю зі стилем, люблю музику і фільми, долучаюся до волонтерських справ, юрист і авантюрист😁, ви вже зрозуміли, – пише Оля.
Сьогодні виникла ідея розповісти про себе декілька фактів з дитинства, про які знають найближчі. Хочете?
– Я ходила в садочок з 1,6 року
– В дитинстві чіплялася до всіх бабусь і вважала, що вони всі мої рідні.
– Коли мені було два з половиною роки, я затопила перший поверх садочку, бо захопилась миттям свого горшка і включила всі крани. Вихователі були на вулиці і коли нагадали про мене, то килими вже плавали.
– В садочку я робила зачіски вазонам і в той час було важко знайти вазони для купівлі, то моїй мамі пощастило знайти потрібні зв’язки щоб замінити пострижені вазони на нові.
-В мене є старша на 5 років сестра і я в першому класі ходила до її вчителів і розпитувала про її поведінку, навчання і що потрібно покращити. Сестра досі мені це згадує, а вчителі казали, що це вперше першачок так контролює і переживає за п’ятикласницю.
– Я взнала, що Миколая не існує в чотири роки
– В чотири роки я навчилася сама читати і вже могла читати газету, що для моїх батьків було великим відкриттям.
– В першому класі я закохалась в найкрутішого хлопця нашого будинку і школи з 7 класу і приходила до нього додому гратися, малювати розмальовки , читати книжки. В нас була дружба і я досі не розумію як він мене брав з собою в хлопчачу компанію.
-Коли мені було 5-6 років я постійно з подругами кидалася в людей з балкону третього поверху водою в скрученому папері і помідорами поки нас не засікли одного разу і дуже сильно не насварили.
– Коли мене приводили в садочок в 2 роки і моя мама йшла на роботу, я знімала банти, запихала плаття в колготки і всім казала, що я Василько.
– Я з року виносила мамі мозок щодо підбору мого образу в садочок, в школу. Знала кольори коли ще не вміла добре розмовляти.
– В дитинстві до 3 років я була більше схожа на хлопчика, ніж на дівчинку.
– В другому класі я вперше виграла обласну Олімпіаду з української мови і в подарунок отримала книжку ” Чарівні казки”, яку я повністю прочитала в той же день.
– З дитинства не люблю ніякої цибулі, крім сирої.
– Я завжди розказувала свої сестрі різні небилиці та історії настільки правдиво, що вона вірила.
– Я писала вірші з першого класу
– Я грала на бандурі.😱Вона була більша від мене вдвічі.
– Коли моя мама привозила з Румунії цукерки та жувальні гумки, ми з сестрою за декілька хвилин могли роздати все дітям на вулиці.
– В дитинстві я любила гризти сухий кисіль з полуничним смаком.
– Коли я влітку приїжджала в село до бабусі, то ходила дивитися індійські фільми та на дискотеки в сільський клуб з першого класу і щиро вірила, що я дуже доросла.
– Моя лялька Барбі мала багато одягу, який я шила з всього, що бачила: свого одягу, одягу мами та бабусі.
– Я дуже любила лазити по деревах
– Була дуже вперта і до останнього відстоювала свою думку і все робила по своєму.
– В три чи чотири роки зламала руку і поки ходила в гіпсі, була такою непосидою, що зламала руку ще раз в іншому місці.😱
– Дуже любила дощ влітку, бігати під ним і міряти калюжі
– В першому класі з’їла банку меду за тиждень і після цього в мене алергія на мед і я можу тепер лише його нюхати.
– Я смажила цукерки – півники на паличці і обожнювала хліб з цукром.

А що ви пам’ятаєте зі свого дитинства?

Источник