Следующая новость
Предыдущая новость

Відомі деталі страшної смерті під Тернополем

Відомі деталі страшної смерті під Тернополем

Нещодавно Тернопільщину сколихнула звістка про смерть тракториста. Наразі стали відомі деталі.

Жахлива трагедія сталася вночі 6 грудня у млині в селі Біла, що неподалік Тернополя. 29-річний Іван Снігур із Малого Ходачкова через необережність потрапив у ввімкнений механізм млина і помер від одушення. Чоловік занадто сильно нахилився над робочою поверхнею, ненароком зачепився за капюшон і його безжально затягло… Робітники кинулися рятувати Івана, та, на жаль, не могли нічого вдіяти. Про трагедію поліцію повідомив директор млина.

На дев’ятий день після нещастя журналісти «НОВОЇ…» поспілкувалися з мамою загиблого Лесею Снігур. Рідні досі не можуть повірити в те, що сталося.

— Причину випадку з’ясовує Тернопільське районне відділення поліції, поки що нам нічого не повідомляли, знаємо лише, що Іван був тверезий, — каже пані Леся. — Для нас це болюча втрата, нікого не звинувачуємо, бо ніхто не хотів цього, це — нещасний випадок через необережність. Не знаю деталей, як усе сталося, я не була там. Розповідають, що на камері відеоспостереження видно, як Івана раптово затягнуло, один робітник побіг вимкнути механізм, а інший кинувся рятувати мого сина, викликав швидку… Та він помер миттєво…

Як розповідають рідні загиблого, Іван добре знався з власниками млина, допомагав їм під час зведення будівлі, працював і на інших їхніх об’єктах.

— Два роки зводили млин, син виконував зварювальні роботи, знав там усе, як свої п’ять пальців. Нещодавно млин відкрили, то син залишився там працювати. Робота йому подобалася, колектив — теж. У цього підприємця працює мій другий син та чоловік, — розповідає пані Леся. — Того трагічного вечора я допомагала споряджати катафалок — після недуги помер сусід. Ніколи не знаємо, що чекає нас навіть за кілька хвилин… Як виявилося, мій син в той час вже був неживий… Про страшне повідомили спершу Іванову дружину Оксану, брата, а мені дали знати лише вранці, коли тіло вже було в морзі. У мене не було жодного передчуття, що щось станеться… За два дні до нещастя, на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці, син приїжджав до нас із дружиною. За день до того ми говорили по телефону…

У Малому Ходачкові про Івана згадують тільки найкраще — нікому не відмовляв у допомозі, був щирим і привітним. Розповідають і про непросту долю чоловіка — з першою дружиною не склалося життя, сумував за сином, після непростого періоду він усе ж зустрів іншу жінку, з якою був щасливий, будував плани на майбутнє, але все раптово обірвалося…

— В Івана були як плюси, так і мінуси, хоча, слухаючи нині односельців, розумію, що хороших моментів набагато більше, — міркує пані Леся. — Одна сусідка з вдячністю згадує, як мій син ходив за плужком у неї на городі, інша згадує, як попросила його допомогти щось зробити на городі, і він, не задумуючись, допоміг. Можливо, це дрібнички, але вони залишаються в душі. Коли я була за кордоном на заробітках, Іван сам порався по господарці, готував, випікав, робив закрутки… Якось на празник наварив холодців, голубців, напік пляцків — усю ніч не спав. І робив це не з примусу, а із задоволенням. Останнім часом почувався щасливим, у них з дружиною склалися хороші стосунки, поважали одне одного, було тільки жити, але…

Джерело: НОВА Тернопільська газета

Источник

Последние новости