Неймовірний Батурин – серце українського козацтва (фото)

Батурин – одне з небагатьох міст, яке має древню історію. Його ж історія тісно пов’язана з українським козацтвом.

Батурин знаходиться в Чернігівській області у Бахмацькому районі на річці Сейм. Станом на 2012 рік у місті офіційно проживало 2483 людини.

Історія міста тягнеться ще з далекого 1575 року. За деякими джерелами саме тоді на цій території було засновано перше поселення.

Перша писемна згадка про Батурин датується 1625 роком.

Майже з моменту свого заснування місто відігравало важливу роль в історії України та українського народу. Так, впродовж 1669-1708 та 1750-1764 років Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України. Саме у цьому місті активно діяли та деякий час проживали Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський тощо.

У 1648 році Батурин здобули козаки разом із повсталими селянами. Відтоді місто стало сотенним у Чернігівському полку. З 1652 році перейшло до Ніжинського полку.

У 1663 році в місті були підписані відомі Батуринські статті, які стали додатком до Переяславських статей.

Приблизно у ті часи й був зведений замок – відома на сьогодні Батуринська фортеця.

2 листопада 1708 року Олександр Меншиков повів на Батурин московське військо, яке не лише захопило місто, але й вщент зруйнувало фортецю. Тоді в бою лягло близько 6,5 тисяч козаків й сердюків, а також майже вісім тисяч мирних жителів (за словами історика Сергія Павленко).

З керівництвом Батурина тоді повелися жахливо. Керівників оборони у Глухові закатували до смерті, а оборонців розіп’яли на хрестах, які попередньо встановили на плоти й потім спустили по річці.

Через кілька років після нападу, а саме у 1726 році, місто майже повністю опустіло. Якщо ще у 1708 році там жило більш ніж 10 тисяч людей, то тоді їх було кілька сотень (428 дворів, які розмістили на околицях).

“Насколько Батуринъ былъ разоренъ, объ этомъ свидѣтельствуетъ его опись, сдѣланная въ началѣ 1726 г., передъ отдачею Батуринской волости Меншикову. Опись была сдѣлана черезъ 17 лѣтъ послѣ разоренія, а между тѣмъ въ ней читаемъ: «Нынѣ, по разореніи, городъ Батуринъ ввесъ пустъ, и около его болварки и стѣни всѣ поразвалились, и ввесь заросъ, и въ обоихъ замкахъ нѣкакого строенія старого и нового нѣтъ, толко двѣ церкви каменніе пустіе: Живоначалнія Тройцы да Николая Чудотворца, недостроена вполовину; и въ нихъ нѣкакого церковного вбору (убора) — дверей и окончинъ — нѣтъ, и въ мѣстахъ своды обвалились; да бывшихъ гетмановъ и измѣнника Мазепы бывалъ войсковой каменной малой домъ, три полати, ввесь поразвалялся; да измѣнника Мазепы бывшого господаря Самойла Целюрика каменніе двѣ полатки кладовіе пустіе, всѣ разбити». Разоренный городъ надолго остался пустыремъ. Разбѣжавшіеся батуринцы, вернувшись на родное пепелище, стали селиться около города, на предмѣстьяхъ, которыя не были окончательно разорены, какъ говоритъ та же опись… . Всего жителей въ батуринскихъ предмѣстьяхъ посполитаго званія числилось — 428 двора”, – згадується у писемному джерелі.

Попри всі спроби відновити місто та надати йому попередній статус, Батурин вже ніколи не став настільки могутнім.

У 1961 році Батурин отримав статус смт, а 23 вересня 2008-го – статус міста районного значення.

На сьогодні Батурин є одним із найкрасивіших міст України, яке приваблює тисячі туристів з усіх кутків планети. Тут можна побачити знамениту Батуринську фортецю, заповідник «Гетьманська фортеця», Свято-Покровську церкву, в якій сповідався ще сам гетьман Іван Мазепа, Воскресенську церкву — усипальницю Кирила Розумовського, старовинні гармати, неймовірні скульптури та багато-багато іншого.

Добратися до Батурина з Тернополя можна кількома шляхами:

1. Поїздом до Чернігова, а звідти місцевим автобусом до міста;
2. Поїздом до Києва, а звідти автобусом із пересадкою в Ніжині.

Поїздка триватиме більш ніж вісім годин.

Христина СЛОТА

Источник