У Польщі масовий бум на українок: про них знімають фільми та пишуть книги

Польща – найпопулярніша країна, куди українці їдуть на заробітки. З часом саме наші жінки там стали своєрідним трендом.

“Опіка над помешканням, турбота про дітей та чоловіка для української дівчини є чимось абсолютно натуральним, майже фізіологічним — як дихання чи моргання повіками”, – так українських жінок описує доволі популярна книга польського журналіста.

У місцевій поп-культурі вже кілька років домінує образ українки як солодкої, працьовитої гарнюні, що буде справжнім подарунком для партнера з євросоюзним паспортом, пише СВІТ.UA з посиланням на yavp.pl.

Зростання міграційного потоку зі Сходу додало нові сюжети: підступна спокусниця з темним минулим, що свідомо шукає спонсора. Все обертається довкола краси і грошей, за які цю красу — такий собі екзотичний сувенір — можна купити.

59-річний Кароль під час канікул в Одесі заручився з 25-річною українкою Надією. Його дочка, Марта, не може повірити у щирість намірів новоспеченої мачухи, і прямо говорить, що ту цікавлять лише польські гроші та карта постійного перебування. І дійсно — невдовзі виявляється, що Надія вагітна, проте замість радіти материнству та тікає й втягує польську родину у вир своїх проблем. На щастя, це не реальна драма, а просто опис одного з сюжетів популярного серіалу “Важкі справи”, що його показує телеканал “Polsat”.

Або ось, серіал “Прихована правда” від іншого лідера ринку, каналу “TVN”: молодого лікаря з провінції Патрика власне кинула дружина, бо той був увесь в праці, мама зламала ногу, ось він і взяв хатню помічницю — майже на 10 років молодшу Віру з України. Віра подобається мамі, та й Патрик доволі швидко розпливається від теплого погляду та турботи гості зі Сходу. Ідилія завершується, коли до Віри з України приїжджає батько, який не просто шукає доччиної турботи, а знущається над дівчиною з дитинства. Антигерой в кінці, звісно, покараний, пара щаслива.

Останніми роками українці у Польщі є не тільки постійною темою декларацій політиків та прогнозів підприємців, образ приїжджого з-за кордону бідного сусіда міцно вкорінився в масовій культурі. Якщо візерунок чоловіків-мігрантів є доволі сірим, і більше нагадує описи з кримінальної хроніки, то українські жінки перетворилися на яскравий медіа-образ.

Ще донедавна саме жінки та дівчата домінували у структурі української міграції до Польщі. Проте їх сприймали як тимчасове явище, а не частину польського суспільства. Тепер про українок пишуть книжки та знімають серіали. У них українка може бути доброю чи підступною, працьовитою чи шахрайкою, проте мусить мати дві риси — врода та бідність. Ну і шукати стосунків з польським чоловіком.

Саме про те, що українки, на відміну від польок, є більш теплими, невибагливими, “незіпсутими фемінізмом” можна прочитати на першому-ліпшому польському форумі. Почути запитання “чи ти вже знайшла польського чоловіка” можна і на зупинці автобуса, і в дорогому варшавському клубі.

Зрештою, подібним чином мешканок сусіднього краю без жодних умовностей рекламує книга популярного сьогодні ведучого телеканалу “TVP” Яцека Ленського та його дружини Аліни “Покохати Україну”, видана кілька років тому. Подружжя поставило собі на меті показати польській аудиторії найкраще, що є в Україні. І ось що полякам, на думку авторів, варто знати про місцевих жінок:

В Україні жінки, виховані у сільській патріархальній культурі, цінують дім та родину значно більше, ніж польські ровесниці. Їм також легше погодитися з тим, що у перші роки життя дитина значно більше потребує фізичної присутності матері, ніж батька. Це для них жодна сенсація, що роль жінки та матері, що займається домом, може бути джерелом багатьох втіх та давати відчуття реалізації. Опіка над помешканням, турбота про дітей та чоловіка для української дівчини є чимось абсолютно натуральним, майже фізіологічним — як дихання чи моргання повіками”

Якби когось з читачів не переконав образ усміхненої домогосподарки з діточками, що так миленько порпаються в неї під ногами, “Покохати Україну” викладає всі карти на стіл:

Що стосується сексу, то в українок тут немає тієї манірності, котра псує багатьох польок. Правила прості. Значення мають любов, близькість, довіра, щирість та відкритість. Заборонених тем немає. Йдеться про стосунки двох людей, а не Матір Божу, Рівноапостольну церкву чи ксьондза з парафії”.

Так полякам від імені “знавців України” підсовують образ, зрештою добре відомій світовій літературі ще кілька десятків років тому. Гарна, розкута в ліжку, працьовита, вдячна, з бідної країни, тепла, – це стандартне кліше, за яким британці колись описували індусок та тайок, французи — камбоджійок та мешканок Нігеру, голландці — індонезійок. Екзотичне щастя за символічну ціну, не те що гонорові панянки з цивілізованого світу. Тільки якщо Захід з подібним колоніальним підходом активно бореться, то у Польщі, складається таке враження, поп-культура його інтенсивно промує за мовчазною згодою еліт.

При цьому стереотипізацією грішать і консерватори, і ліберали. У переддень Євро-2012 “зґвалтувати свою українку”, якщо біло-червоні програють українцям у футбол, обіцяли в радіоефірі популярні ведучі Куба Воєвудський та Міхал Фіґурський. Під тиском громадськості обох було звільнено, проте cлово “українка” як синонім прибиральниці ще більше вкорінилося в польському лексиконі. Тижневик “Newsweek” більш-менш в тому ж часі у статті “Дружина зі Сходу” прямо пояснював, що поїздка до Києва чи Одеси це добрий шанс знайти жінку-модельку з докторським ступенем навіть для дуже пересічного поляка.

Спробою розірвати шаблон мав стати серіал “Дівчата зі Львова”, його другий сезон невдовзі покаже канал “TVP”. Минулого року стрічка стала хітом, понад мільйон поляків слідкував за пригодами чотирьох львів’янок, втім музикантки та бізнес-вумен, котрі приїхали до Варшави у пошуках кращого життя. Ця продукція, на відміну від раніше описаних, прямо не експлуатує тему сексуальності сусідок зі Сходу, проте все одно тримається старих схем: з бідної країни, взялися за першу-ліпшу працю, шукають кохання, так подобається Польща… Як кажуть самі поляки, ми любимо тільки ті пісеньки, які знаємо.

Коли починаєш говорити на цю тему зі знайомими поляками, багато хто не помічає проблеми, інші ж зі смутком згадують: у 90-х подібним чином польок сприймали в Німеччині. Тамтешнє телебачення теж показувало серіали про вродливих східних сусідок з темним минулим, але таких спраглих щастя. Ситуація змінилася — сьогодні польки у Німеччині це героїні глянцевих журналів та ділової преси.

Сучасні українки у Польщі все частіше працюють менеджерками, лікарками, фінансистками, викладачками, і далеко не кожна прагне стосунків з польським партнером чи мати дітей. Це не чоловіки — вдома чи у Польщі — роблять за них вибір, вони самі творять свою історію. Ось тільки поп-культурі потрібна Попелюшка. З українським паспортом замість бідного плаття і картою постійного перебування — замість кришталевих чобітків.

Источник