Як захистити дитину від викрадення: поради

За останній час збільшилося число повідомлень про викрадення дітей. Проте, як зробити, аби захистити малечу від цього?

Фейки про нібито спробу викрадення третьокласників в одній зі столичних шкіл поширюють мережею.

У тернопільській поліції стверджують: інформація стовідсотково видумана, такого не було.

Випадків, коли незнайомці завдавали шкоди дітям чи викрадали їх, останніми роками у Тернополі, на щастя, не було, кажуть у поліції.

• У 2016 р. було повідомлення від тернополян, що на «Дружбі» дві циганки у районі вул. Карпенка забрали дитину і ведуть її в невідомому напрямку, – розповів начальник відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності головного управління нацполіції в області Петро Тихович. – На щастя, інформація не підтвердилась. Дитина була з мамою.

Роком раніше було повідомлення, що невідомі чоловіки посадили школярку до авто і повезли в невідомому напрямку.

• Невдовзі з’ясувалось, що дівчинка вигадала цю історію, аби не йти до школи, – розповів Петро Тихович. – Це була учениця середньої школи. Провели і з нею, і з батьками профілактичну розмову щодо безпеки.

Працівники поліції, кажуть, регулярно приїжджають до шкіл, вузів, та спілкуються з дітьми на правову тематику. В тому числі вчать, як поводитись, коли підходять незнайомці на вулиці, коли хтось телефонує чи стукає до будинку.

У 99,9% випадків дитина добровільно йде за педофілом

• Що стосується квартир, батькам потрібно навчити дітей єдиному правилу: «Мій дім – моя фортеця!», – каже Петро Тихович. – За безпеку дітей відповідають поліція, вчителі, батьки, але й дітям варто знати, як поводитись у різних ситуаціях.

Психологи радять дорослим вивчити напам’ять правила і дітей навчити, як поводитись з незнайомцями.

У більшості випадків шахрайство, пограбування, викрадення, зґвалтування, вбивство починаються із розмови дитини із незнайомими людьми, каже кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології ТНПУ ім. В.Гнатюка Ірина Чорна.

За статистикою, у 99,9% випадків дитина добровільно йде за педофілом, захоплена якою-небудь привабливою пропозицією – подивитися на тваринку, отримати подарунок, погратися в коп’ютерну гру тощо.

• Якщо підліток не задовольняє свою потребу у спілкуванні із ровесниками, немає контакту з батьками, то шукає його у інших людей і поза домом, – каже Ірина Чорна. – Цим часто користуються злочинці. Розпізнати таких дітей дуже просто. Зазвичай у час навчання вони прогулюють уроки, вештаючись містом; понуро сидять у глухих закутках дворів. Добре слово дорослого, пропозиція купити смачненького, чи сигарети, алкоголь, дати грошей, автоматично викликає довіру в підлітка.

З малюками все ще простіше, достатньо цукерки, або ж простої обіцянки її дати, і дитина, давши ручку, піде із зловмисником, каже психолог.

• Діти молодшого шкільного віку емоційно чутливі, довірливі та наївні, а тому особливо привабливі для злочинців, – пояснила пані Ірина. – Школярикам батьки уже довіряють ключі від дому, якими легко можуть заволодіти кишенькові злодії.

Стресовий стан – і прощавай логіка

Зазвичай, безпрограшно спрацьовують шахрайські сценарії, побудовані на легенді про хворобу, загрозу смерті рідних, якій «можна запобігти», віддавши цінні речі, гроші. В стресовому стані людина неадекватно оцінює ситуацію і не схильна до логічних міркувань.

• Змоделювавши стресову ситуацію, злочинець легко маніпулює свідомістю та діями дитини, – каже Ірина Чорна. – Наприклад, «батьки потрапили в аварію, їдьмо до них», «маму забрали в лікарню – потрібні гроші».

Щоб запобігти таким ситуаціям, потрібно з малечку вчити дітей правил поведінки у дома, на вулиці, в громадських місцях, навчальних та позашкільних установах. Для малюків ці правила мають бути чіткими і локанічними. Та найефективнішим буде правило для батьків: «не залишати дітей без нагляду ні на хвилину».

Для школярів можна уже моделювати відповідні ситуації та пояснювати як діяти у кожному випадку. Батькам постійно тримати на контролі, де і з ким знаходиться дитина, скільки часу там перебуватиме, домовитися про телефонні дзвінки у визначений час.

• Дорогі батьки, пам’ятайте, саме ви несете відповідальність за безпеку своїх дітей, – каже Ірина Чорна. – Помітивши бездоглядну дитину, підозрілу поведінку дорослого по відношенню до дитини, не залишайтеся байдужими, втручайтеся у ситуацію, телефонуйте 102. Від злагодженості Ваших дій може залежати доля та життя дитини.

Основні правила безпечної поведінки

1.Ніколи не розмовляти із незнайомими людьми. На всі запитання особистого характеру: «Як тебе звати?», «А батьки вдома?» не відповідати і швидко відійти.

2.На запитання загального характеру: «Це вулиця так-то?», «А зараз така-то година?», які передбачають стверджувальну відповідь: «Так»,- відповідати: «не знаю, запитайте у дорослих». Маніпулятивні шахрайські техніки починають діяти із моменту стверджувальної відповіді жертви, а тому невинне «Так» є особливо небезпечним.

3.Коли невідомі наполегливо вступають в розмову, голосно привернути увагу оточуючих фразами типу: «Не чіпайте мене!», «Люди, допоможіть!», кричати.

4.Нікуди не йти із незнайомими і навіть знайомими людьми без дозволу батьків.

5.Ходити лише за попередньо обговореним із батьками маршрутом. У разі зміни маршруту, часу перебування у певному місці – попередити батьків.

6.Звітувати батькам телефоном про прибуття до місця призначення. Якщо впродовж дня кілька місць відвідування, тоді треба звітувати з кожного останнього місця знаходження перед виїздом і звітувати після прибуття.

7.Не ходити малоосвіченими, «глухими» вулицями.

8.Уникати прогулянок у темну пору доби.

9.Не сідати і не наближатися до авто із відкритими дверцятами.

10.Не розмовляти з людьми із авто (справжній водій не стане питати у дитини).

11.Не повідомляти нікому код замка вхідних дверей та не впускати нікого у під’їзд.

12.Нікому не відкривати дверей квартири і не впускати в квартиру без дозволу батьків. Якщо дзвонять у двері, спитати: «Хто там?» і телефонувати батькам.

13.Домовтесь із дітьми про слова паролі (попередження про небезпеку, місце знаходження, присутність підозрілих людей і тд.)

14.Номера телефонів батьків записати в телефоні в контактах з літери «А» (А мама, А тато). Це дасть змогу швидко знайти та набрати потрібний номер. А також номери: 101,102, 103. (Як свідчить статистика не всі діти в екстремальній ситуації їх пам’ятають.)

15.Не виходити із транспорту за вимогою, чи проханням незнайомців. Привернути увагу оточуючих, водія. Не соромитись закричати при потребі.

16. Не беріть подарунки від незнайомих людей.

17.Не куштуйте їжу (цукерки, їжу, напитки), не вживайте таблетки, ліки, запропоновані незнайомцями.

18.Нікому не повідомляти жодної інформації про свою сім’ю, родичів, сусідів. Відповідь: «Не знаю, спитайте у них самі».

Ірина Белякова

Источник