“Нас, наче худобу, завантажили в ті вагони”, – згадує очевидиця депортації 1944-1946 років (ФОТО)

Вшанували пам’ять жертв депортації 1944-1946 років з Лемківщини, Холмщини, Надсяння у суботу, 9 вересня. Місцеві чиновники поклали квіти до пам’ятника жертвам депортації. А історії про ці ненависні події змушували людей плакати.

– Ані комуністичний режим Польщі, ані комуністичний режим Радянського Союзу не задумувалися над фактором людини, – каже голова Тернопільської ОДА Степан Барна. – Це був для них черговий крок для знищення українського єства. Всі ми розуміємо, що головною причиною депортації була “українськість” лемків.

Богуслава Палкова родом з курортного польського міста Криниця. Її сім’я мала свій магазин, здавала будинок туристам, словом, жили і не тужили. Це все її сім’я повинна була залишити. Бо молоденьку 17-річну дівчинку разом із родиною у 1946 році вивезли на Теребовлянщину у товарному вагоні.

– Нас, наче худобу, завантажили в ті вагони, – згадує жінка. – Три сім`ї в одному вагоні, ви уявляєте? Того вечора я взяла шлюб зі своїм чоловіком, то наша перша шлюбна ніч і разом з тим “медові” два місяці були у тому вагоні.

Жінка згадує про антисанітарію, яка була в поїзді. Бруд, сморід і навіть воші.

– Приїхали ми пізньою осінню, – розповідає жінка. – Нас викинули посеред вулиці зі своїми торбами. Навколо ліс, ніч – що ми маємо робити? Добре, що у нас був ровер і ми якось дісталися до хатинки, де нас приютили.
Нарікає жінка, що їм довго не давали квартиру і їх сім’я довгий період не мала, де жити. Вона пояснює, що депортація знищила людей як духовно, так фізично, і матеріально.

Мирослава Муквич

Фото авторки

Источник